|
|
- Корпоративні спори
- Законодавець розмежовує поняття “рішення про вчинення значного правочину”, а також “рішення про попереднє схвалення значних правочинів”. Прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому і це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон пов’язує виникнення в акціонерного товариства обов’язку здійснити викуп акцій акціонера (Постанова ВС України від 21.05.2013р. № 3-8гс13)
- Позивачем не доведено, яким чином його присутність могла змінити чи вплинути на прийняття Наглядової Радою Товариства спірного рішення, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства Промислової компанії "Укрцемент", оформленого протоколом від 06.08.2010 недійсним (Постанова ВГСУ від 20 березня 2013 року у справі № 5023/4215/12 (н.р. №5023/1331/12)).
- Учасник товариства не був належним чином повідомлений про скликання загальних зборів товариства, в зв'язку з чим рішення загальних зборів було визнане недійсним (постанова ВГСУ від 09.04.2013 р. у справі №62/123)
- Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
- Акціонерні товариства (АТ, ПрАТ, ПАТ)
- Правління є колегіальним органом, а тому Голова Правління не може одноособово вирішувати питання щодо відчувдження майна (рішення від 08 квітня 2010 р.у справі № 38/10-09)
- Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин (Рекомендації ВГСУ від 28.12.2007 N 04-5/14)
- Про практику розгляду судами корпоративних спорів (Постанова Пленуму ВС України, 2008)
- Визнання угод недійсними
- У відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв’язку із виконанням іпотечного договору та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна (Постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі 6-1цс15)
- У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження(Постанова ВГСУ від 05 листопада 2014 року, справа № 914/4222/13)
- Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (Верховний Суд України, постанова від 18 вересня 2013 року № 6-92 цс 13)
- *** Перелік Постанов Верховного Cуду України, Вищого спеціалізованого суду України, Вищого господарського суду України, листи, узагальнення та інші роз'яснення з питань визнання угод недійсними
- Спостережна рада при прийнятті Рішень від 28.03.2007 р., надаючи дозвіл Голові правління *** на укладення договору купівлі-продажу фактично підмінила компетенцію правління щодо прийняття відповідних рішень. Голова правління *** не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб (п. 8.4.1, 8.4.4 Статуту Позивача), а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він повинен був виносити відповідні питання на розгляд засідання правління (ч. 2 ст. 99, ст. 161 ЦК України). (2010 рік)
- За загальними правилами, представник підприємства має діяти в інтересах підприємства, яке він представляє. Оскільки генеральний директор ТОВ діяв укладаючи оспорювану угоду не в інтересах цього підприємства, - угоду визнано недійсною на підставі ст. 232 ЦК України
- ст. 232 ЦК_України: правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Укладаючи спірний договір оренди, представник повинен був діяти саме інтересах позивача, якого представляв. Вчинення представником дій не в інтересах особи, яку він представляє, суперечить самій сутності представництва.
- Угоду, яка була вчинена після скасування довіреності, визнано недійсною (Рішення ВСУ , 2010)
- Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (Узагальнення практики, Верховний Суд України, 24.11.2008)
- Угода, укладена внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, - є недійсною відповідно до ст. ст. 232 ЦК України (2011)
- Недотримання нотаріальної форми попереднього договору робить його нікчемним на підставі статт 220 ЦК України (Верховний Суд України, 2007)
- 2011. Угоду визнано недійсною, як таку, що вчинена з перевищенням повноважень, оскільки рішення ЗЗб акціонерів про надання повноважень було визнано недійсним
- 2009. Верховний Суд - державна реєстрація договору про відчуження майна та державна реєстрація права власності на нерухому річ є окремими видами реєстрації.
- Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9)
- Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (Постанова ВГСУ N11 від 29.05.2013р.)
- Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення
- Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва
- Угода, що суперечить встановленими цілями діяльності товариства (2007)
- Недійсний договір, оскільки він не схвалений вищим органом управління
- Угода, що суперечить встановленими цілями діяльності товариства
- Про визнання недійсним договору з посиланням на відсутність повноважень
- Європейський Суд з прав людини
- Всі розділи
- Постанови Пленуму ВСУ у цивільних справах
- Судова практика Верховного Суду України
- Судова практика Вищого господарського суду України: постанови Пленуму, роз'яснення, листи
- Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" (Лист ВГСУ від 12.08.2013 № 01-06/1164/2013)
- Про деякі питання практики призначення судової експертизи (Постанова ВГСУ №4 від 23.03.2012р.)
- Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності (Постанова ВГСУ №5 від 23.03.2012р.)
- Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (Постанова Пленуму Вишого господарського суду України від 29.05.2013 № 10)
- Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році (Інфромаційний лист ВГСУ від 18.03.2008 № 01-8/164)
- Про судове рішення (Постанова Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6)
- Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів (Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2011 N 01-06/249)
- Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" (Інформаційний лист ВГСУ від 24.11.2011 N 01-06/1642/2011)
- Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам (Постанова Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 N 10)
- Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року (Інф. лист ВГСУ від 25.11.2005 N 01-8/2229)
- Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року (Інф. лист ВГСУ від 20.10.2006 N 01-8/2351)
- Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18)
- Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249
- Про Перелік питань, порушуваних господарськими судами протягом 2002-2009 років щодо застосування деяких норм процесуального права, на які Вищим господарським судом України надано відповіді в інформаційних листах (Інф. лист ВГСУ від 25.03.2009 N01-08/183
- Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Роз'яснення ВГСУ № 02-5/237 від 25.05.2000)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) (Оглядовий лист ВГСУ N 01-8/442 від 12.04.2001)
- Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/215 від 01.04.94)
- Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/114 від 17.02.94)
- Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу (Роз'яснення ВГСУ N 01-6/1301 від 14.12.93)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних (Роз'яснення ВГСУ N 01-6/1205 від 12.11.93)
- Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю (Роз'яснення ВГСУ N 01-6/1106 від 12.10.93)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/35 від 26.01.2000)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/35 від 26.01.2000)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними (Роз'яснення N 02-5/111 від 12.03.99)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/334 від 12.09.96)
- Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Роз'яснення ВГСУ 02-5/109 від 29.02.96)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/95 від 29.02.96)
- Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/293 від 29.04.94)
- Про деякі питання практики застосування розділу XII-2 Господарського процессуального кодексу України (Постанова Пленуму ВГСУ від 11.10.2010 N 2)
- Оскарження податкових повідомлень-рішень
- Про узагальнення судової практики ВАСУ та ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок (Лист ДФС від 12.09.2014 р. N 4352/7/99-99-10-02-02-17)
- З наказом про перевірку платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цієї вимоги призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої (Постанова Верховного Суду України від 27.01.2015р.)
- Сама по собi вiдсутнiсть на момент перевiрки контролюючим органом накладних за мiсцем реалiзацiї чи зберiгання товарiв, за умови, що цi товари належним чином облiкованi вiдповiдно до Закону № 996-XIV та Положення (стандарту) 9, не є пiдставою для застосування до юридичної особи фiнансової санкцiї, передбаченої статтею 21 Закону № 265/95-ВР. (Постанова Верховного Суду України від 20.01.2015)
- Відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операцій (практика ВАСУ)
- Акт перевірки податковою, як і дії по включення чи виключенню з/до баз даних податкової інформації про таку перевірку, - не створює жодних перешкод для діяльності платника податку (Постанова Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року №21-511а14)
- Неможливість проведення зустрічних звірок не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності інших документів, які спростовують такі доводи (Ухвала ВАСУ від 20 січня 2015 року)
- Лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 N 1935/11/13-11
- Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином, враховуючи наявність додаткової угоди № 3 від 26.12. 2011 року та вищезазначене, висновки акту перевірки щодо завищення суми податкового кредиту у зв'язку з неможливістю використання товару у господарській діяльності з причин неотриманням протягом терміну позовної давності є безпідставним.
- Спрощена система оподаткування: Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що кошти, необхідні для виконання позивачем своїх обов'язків за договором доручення, передавалися йому саме в розпорядження, а не для використання на власний розсуд, а отже не були власністю позивача (Ухвала ВАСУ выд 17 вересня 2012 року К/9991/51164/12)
- Лист Вищого адміністративного суду України від 16.07.2010 р. N 1087/11/13-10
- До складу інших доходів позивачем не включено кредиторську заборгованість, по якій сплинули терміни позовної давності ((Постанова суду від 09 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0570/10779/2012)
- Судова практика по оскарженню податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками проведення невиїзних позапланових документальних перевірок з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (ПДВ) та податкового кредиту
- Позивач не заповнив рядок 14 вказаної декларації, але вніс всю необхідну інформацію у рядки 12 і 13. Сума, що дорівнює різниці рядків 12 і 13 повторюється у рядку 17 «як сума податку до сплати», і ця сума визначена вірно та податок на прибуток сплачено. В зв’язку з цим, не заповнення позивачем рядка 14 річної декларації за 2003 рік судами визнано арифметичною опискою (ВАСУ, 2007)
- Незважаючи на допущення помилки при складанні податкової декларації, позивач правильно нарахував суму податкового зобов'язання за звітний період, допущена методологічна помилка не призвела до заниження суми податкового зобов’язання, а тому підстави для застосування п. 4.2.2. статті 4 Закону України № 2181 та нарахування штрафних санкцій за п. 17.1.4. статті 17 Закону України № 2181 відсутні (рішення адмінсуду, 2009 рік)
- Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (Наказ Мінфіну від 28.11.2012 № 1236)
- Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України (лист ВАСУ від 10.02.2011 N 203/11/13-11)
- Щодо строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання (Інфом. лист ВАСУ від 01.11.2011р. N 1935/11/13-11)
- Органи державної податкової правомірно застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу відповідно до Указу від 12.06.95 р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (Ухвала ВАСУ від 12.10.2010р.)
- Підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, включають до складу виручки (доходу) лише винагороду (ОАС Києва, 2009)
- Поворотна фінансова допомога не може бути об’єктом оподаткування по Указу „Про спрощену систему ...", оск. повинна бути повернута Позикодавцю, не може бути віднесена до прибутку Позивача (2008)
- Перевищення позивачем дозволеного обсягу доходу у 500.тис.грн. є підставою для переходу на загальну систему оподаткування з наступного податкового періоду (Постанова Окружного адмінсуду Києва, 2010 рік)
- Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" (Вищий адміністративний суд України, 15.04.2010р.)
- Недотримання податковими органами вимог законодавства під час перевірки НЕ ЗВІЛЬНЯЄ від відповідальності за допущені порушення (Постанова ВАСУ від 10.02.2011р.)
- Корпоративні спори
- Законодавець розмежовує поняття “рішення про вчинення значного правочину”, а також “рішення про попереднє схвалення значних правочинів”. Прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому і це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон пов’язує виникнення в акціонерного товариства обов’язку здійснити викуп акцій акціонера (Постанова ВС України від 21.05.2013р. № 3-8гс13)
- Позивачем не доведено, яким чином його присутність могла змінити чи вплинути на прийняття Наглядової Радою Товариства спірного рішення, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання рішення Наглядової ради Приватного акціонерного товариства Промислової компанії "Укрцемент", оформленого протоколом від 06.08.2010 недійсним (Постанова ВГСУ від 20 березня 2013 року у справі № 5023/4215/12 (н.р. №5023/1331/12)).
- Учасник товариства не був належним чином повідомлений про скликання загальних зборів товариства, в зв'язку з чим рішення загальних зборів було визнане недійсним (постанова ВГСУ від 09.04.2013 р. у справі №62/123)
- Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
- Акціонерні товариства (АТ, ПрАТ, ПАТ)
- Правління є колегіальним органом, а тому Голова Правління не може одноособово вирішувати питання щодо відчувдження майна (рішення від 08 квітня 2010 р.у справі № 38/10-09)
- Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин (Рекомендації ВГСУ від 28.12.2007 N 04-5/14)
- Про практику розгляду судами корпоративних спорів (Постанова Пленуму ВС України, 2008)
- Митниця: спори з митницею
- Земельні спори
- Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її до стану, придатного до використання за цільовим призначенням (постанова ВГСУ від 21 січня 2015 року Справа № 917/1261/14)
- Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання привести її в попередній стан (Постанова ВГСУ від 13 травня 2015 року Справа № 3/246-09)
- Про встановлення сервітуту (2009 рік)
- Про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (псір про право на землю, що виникає відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України)
- Тематичні підбірки
- Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України. Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в ст. 377 Цивільного кодексу України і ст. 120 Земельного кодексу України, йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об’єкт нерухомості на підставі договору відчуження (Постанова ВГСУ від 15" березня 2012 р. Справа № 6/82/5022-1391/2011)
- Задовольняючи позов, суди не врахували право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в користування земельної ділянки, оскільки відповідно до статті 123 вищезазначеного Кодексу до компетенції судів віднесено розгляд вимог про спонукання ради розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення сесії. Суди неправомірно зобов'язали Раду укласти з позивачем договір оренди землі із зазначенням чітко визначеного розміру земельної ділянки, оскільки згідно з вимогами статті 12 Кодексу розмір орендованої ділянки самостійно визначається її власником (Постанова ВСУ від 10.02.2009 р. № 15/656-07)
- Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Частиною 2 цієї статті визначено, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. Таким чином, стаття 120 ЗК України не передбачає автоматичного переходу права власності на земельну ділянку у зв’язку з переходом права власності на розташовані на ній будівлі чи споруди і не передбачає звільнення від здійснення передбаченої законом процедури оформлення такого права (Постанова ВГСУ від 01 червня 2010 р. № № 02/178-11а(6/53-11а(1/43-20/20А)
- Виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку (Постанова ВГСУ від 25 травня 2010 р. № 25/185-09)
- Право власності на земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, може виникнути лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях, а тому суди прицшли до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на земельну ділянку, зайняту відокремленою громадською торговельною спорудою прибудованою до житлового будинку 9-ти поверхової забудови, яка розташована у Дніпровському районі м. Києва *** та ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для обслуговування вказаної відокремленої громадської торговельної споруди, орієнтовною площею 827,0 кв. м, є необґрунтованим та не підлягають задоволенню (Постанова ВГСУ від 30 березня 2010 р. № 36/225)
- Оскільки продавець нерухомого майна не був ні власником, ні користувачем земельної ділянки, покупець не набув прав на вказану земельну ділянку. Вирішуючи спір стосовно конкретної земельної ділянки має враховуватись не лише місце розташування та розмір такої земельної ділянки, але і її межі (Постанова ВГСУ від 22 червня 2011 р. Справа № 5002-21/5387.1-2010(2-7/6215-2009)
- Право постійного користування земельною ділянкою, набуте ЗАТ в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення (Постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2011 року)
- Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7)
- Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (/Справа № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року)
- Про встановлення сервітуту (2010)
- Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами (Вищий господарський суд України 1 січня 2010 року)
- Про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним (ВІДМОВЛЕНО у задоволенні позову - 11.05.2011)
- 2008. Лист Верховного суду України: визнання прав на землю через суд
- Позивач має переважне право отримати, відповідно до закону, у власність земельну ділянку за рахунок земель запасу, тому договір оренди слід визнати недійсним (Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-1729/2008 p.)
- Щодо розмежування компетенції адмінсудів у земельних спорах: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ...
- Визнання угод недійсними
- У відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв’язку із виконанням іпотечного договору та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна (Постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі 6-1цс15)
- У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження(Постанова ВГСУ від 05 листопада 2014 року, справа № 914/4222/13)
- Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (Верховний Суд України, постанова від 18 вересня 2013 року № 6-92 цс 13)
- *** Перелік Постанов Верховного Cуду України, Вищого спеціалізованого суду України, Вищого господарського суду України, листи, узагальнення та інші роз'яснення з питань визнання угод недійсними
- Спостережна рада при прийнятті Рішень від 28.03.2007 р., надаючи дозвіл Голові правління *** на укладення договору купівлі-продажу фактично підмінила компетенцію правління щодо прийняття відповідних рішень. Голова правління *** не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб (п. 8.4.1, 8.4.4 Статуту Позивача), а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він повинен був виносити відповідні питання на розгляд засідання правління (ч. 2 ст. 99, ст. 161 ЦК України). (2010 рік)
- За загальними правилами, представник підприємства має діяти в інтересах підприємства, яке він представляє. Оскільки генеральний директор ТОВ діяв укладаючи оспорювану угоду не в інтересах цього підприємства, - угоду визнано недійсною на підставі ст. 232 ЦК України
- ст. 232 ЦК_України: правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Укладаючи спірний договір оренди, представник повинен був діяти саме інтересах позивача, якого представляв. Вчинення представником дій не в інтересах особи, яку він представляє, суперечить самій сутності представництва.
- Угоду, яка була вчинена після скасування довіреності, визнано недійсною (Рішення ВСУ , 2010)
- Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (Узагальнення практики, Верховний Суд України, 24.11.2008)
- Угода, укладена внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, - є недійсною відповідно до ст. ст. 232 ЦК України (2011)
- Недотримання нотаріальної форми попереднього договору робить його нікчемним на підставі статт 220 ЦК України (Верховний Суд України, 2007)
- 2011. Угоду визнано недійсною, як таку, що вчинена з перевищенням повноважень, оскільки рішення ЗЗб акціонерів про надання повноважень було визнано недійсним
- 2009. Верховний Суд - державна реєстрація договору про відчуження майна та державна реєстрація права власності на нерухому річ є окремими видами реєстрації.
- Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9)
- Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (Постанова ВГСУ N11 від 29.05.2013р.)
- Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення
- Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва
- Угода, що суперечить встановленими цілями діяльності товариства (2007)
- Недійсний договір, оскільки він не схвалений вищим органом управління
- Угода, що суперечить встановленими цілями діяльності товариства
- Про визнання недійсним договору з посиланням на відсутність повноважень
- Спадкування
- Трудові спори
- Позовна давність
- Позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор (рішення ВСУ від 23.12.2014р.) .
- Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом... (Постанова ВСУ від 16.04.2014р.)
- Відповідач визнав борг перед позивачем, про що свідчить підписання акту звірки розрахунків (вчинивши дію в розумінні ст.264 ЦК_ України). Вказуючи в п.1 ст.264 Цивільного_кодексу_України, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, законодавець не конкретизує вичерпний перелік таких дій, тому суд прийшов до висновку, що підписання акту звірки відповідачем є дією в розумінні ст. 264 ЦК_України (Постанова ВГСУ, 2010)
- Визнання боргу боржником відбулося після спливу строку позовної давності, що виключає переривання перебігу строку позовної давності (ст. 264 ЦК України) (ВГСУ, 2011)
- Будівництво
- Процесуальні моменти
- Забезпечення позову:господарський процес
- Моральна шкода & захист честі & ділова репутація
- При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору оренди, суд повинен враховувати, що моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, вину відповідача, а також яких саме втрат немайнового характеру він зазнав та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачем зазначених обставин може бути підставою для відмови у задоволенні позову
- У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди позивач має викласти міркування, з яких він виходив при визначенні розміру відшкодування за цю шкоду. Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних чи психічних страждань, яких зазнав позивач, інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, і повинен навести в рішенні відповідні мотиви щодо цього. Згідно зі ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина)
- Вирішуючи питання про розмір відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, суд зобов’язаний врахувати обставини справи, матеріальний і сімейний стан відповідача та реальну можливість стягнути з нього визначену позивачем суму
- Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, повинен визначатися та обґрунтовуватися судом із врахуванням обставин справи та мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом
- Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Сердюка Валерія Анатолійовича про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) (від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003)
- Роз'яснення ВС, ВГСУ та інші
- Кредитно-банківські відносини
- Мораторій на стягнення - правова позиція Верховного Суду України від 27.05.2015р. у справі №6-57цс15
- Про визнання припиненим договору іпотеки (Рішення від 09/02/2015)
- Виконання рішення суду є невід’ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Постанова ВСУ від 19 серпня 2014 року, справа № 3-56гс14)
- Непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням. Також треба зазначити, що звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя (Верховний Суд, справа 6-170цс13)
- Відповідно до частини 7 статті 47 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності, тому положення частини 1 статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про черговість задоволення вимог кредиторів не стосується вимог кредиторів, які забезпечені іпотекою (Постанова Верхровного Суду України від 03.06.2014р. Справа №3-24гс14)
- Узагальнення Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин *" (Узагальнення підготовлене суддею Верховного Суду України Д.Д. ЛУСПЕНИКОМ та головним консультантом відділу узагальнення судової практики управління вивчення та узагальнення судової практики З.П. МЕЛЬНИК, к.ю.н., затверджене суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України)
- Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин (Постанова Пленуму ВССУ від 30.03.2012р. №5)
- Чіткий опис в тексті виконавчих написів зобов'язань, виконання яких забезпечено іпотечними договорами, укладеними між сторонами, відсутність доказів оспорення позивачем суми заборгованості, визначеної у направленому йому повідомленні, НЕ свідчить про безспірність у виконавчому написі суми заборгованості (2013 рік)
- Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також у тому, що здійснений відповідачем розрахунок боргу не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. При цьому суд першої інстанції вказав, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на суму 1 413 471 дол. США 07 центів, у той же час договором іпотеки передбачено відповідальність ОСОБА_1 у розмірі вартості предмету іпотеки та оцінено в 319 702 дол. США. (2012 рік)
- Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє можливість спору між сторонами щодо кредитної заборгованості, не встановлює права та обов᾽язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто перевіряє щоб документи, з яких обчислена заборгованість, не були спірні.(Ухвала Вищого спец суду від 06.02.2013р.)
- Про стягнення коштів шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку (ВГСУ, 2011)
- Постанова ВГСУ у справі № 1/207 (ТОВ "Кристал")
- 08 вересня 2010 року Вищий господарський суд України («ВГСУ») підтвердив правомірність видачі банком кредиту в іноземній валюті та отримання відсотків за кредитом в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцен
- Готель "Централь": "Про визнання недійсним кредитного договору..." (у валюті)
- Питання оскарження судових рішень
- Експертиза: види експертиз, питання ...
- Встановлення фактів (родинних відносин і т.ін.)
- Відповідальність за порушення зобов'язань
- За порушення господарських зобов'язань пеня та штраф можуть стягуватися одночасно (Постанова ВС України від 27 квітня 2012)
- Про відшкодування збитків (Постанова ВГСУ від 23.10.2007р.)
- Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди (Роз'яснення ВАСУ 02-5/215 від 01.04.94)
- Стягнувши одночасно пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення, і штраф за несвоєчасну сплату орендних платежів, господарські суди не взяли до уваги норми Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (ВГСУ, 2011)
- Пеню стягнуто більш ніж за 6 місяців ("за кожен день прострочки", ВГСУ, 2011)
- За одне й те саме порушення зобов’язання не може передбачатися подвійна відповідальність одного виду (ВСУ, 2010)
- ВСУ остаточно встановлено, що діючим законодавством не передбачено звернення стягнення на рухоме майно на підставі виконавчого напису нотаріуса (2011, http://ligazakon.ua)
- Стягнуто пеню більше ніж за 6 місяців (п.6 ст. 232 ГК) оскільки умовами договору передбачено нарахування пені за кожний день прострочення (ВГСУ, господарська справа, 2011)
- Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено право наймодавця вимагати сплати неустойки за весь час прострочення виконання наймачем зобов’язання з повернення найманої речі, а тому ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не може застосовува
- У договорі сторони погодили, що за порушення термінів оплати … сплачується пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від терміну тривання порушення. (господарська справа, ВГСУ, 2011)
- Стягнуто пеню за весь період, оскільки умовами договору передбачено нарахування пені за кожний день прострочення (ВГСУ, господарська справа, 2011)
- Оренда
- Спільна власність: поділ, користування, розпорядження
- Забезпечення позову: цивільний процес
- Визнання недійсними актів
- Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (Постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року)
- Розрахунок розміру боргу позичальника, здійснений відповідачем і наданий до нотаріуса правомірно розцінений судом апеляційної інстанції як неналежний доказ безспірності заборгованості позичальника. (Постанова ВГСУ "21" вересня 2011 р. Справа № 6/92)
- Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відповідачем на підтвердження безспірності своїх вимог, як встановлено судами, не було подано нотаріусу первинних документів, щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем зазначеного у виконавчому написі, були безспірними (Постанова ВГСУ "28" вересня 2011 р. Справа № 10/52пд)
- Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів (Роз'яснення ВГСУ N 02-5/35 від 26.01.2000)
- Виконавче провадження
- Відповідальність у сфері господарювання
- Виконання зобов'язань
- Відшкодування шкоди
- Іпотека
- Житлові спори
- Реєстрація/ліквідація підприємств
- Прописка/реєстрація місця проживання
- ПДВ (податок на додану вартість) - судові спори
- Туризм, туристична діяльність
- Право на інформацію
- Право власності
- Судові витрати
|