Про стягнення коштів шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що передане в іпотеку (ВГСУ, 2011)
П'ятниця, 28 жовтня 2011, 19:39

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"27" вересня 2011 р.

Справа № 05/187-64


Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:


головуючого

Демидової А.М.,

суддів:

Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (відповідач)

на  постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. (залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 р.)

у справі

№ 05/187-64 господарського суду Волинської області

за  позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер"

про

стягнення 45 380 000,61 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно

за участю представників:


від позивача

Атаманюк Т.О.

від відповідача

не з'явились

від третьої особи

не з'явились


ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі –ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (далі  –ТОВ "Поларт-Інвест")  та просило суд в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" (далі –ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер") перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором № 4-4 від 27.01.2006 р. в сумі 45 380 000,61 грн. звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 236 від 27.01.2006 р., укладеного між позивачем та ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер".

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2011 р. у справі № 05/187-64 (суддя Бондарєв С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. (колегія суддів у складі: Мельник О.В. –головуючий, Огороднік К.М., Коломис В.В.), в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором № 4-4 від 27.01.2006 р. в сумі 45 380 000,61 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 236 від 27.01.2006 р., укладеного між позивачем та третьою особою, а саме: будівлю цукеркового і карамельного цеху (літера М-2) загальною площею 3 887,4 кв.м; спецоб'єкт (адмінкорпус) (літера А-3) загальною площею 1 432,5 кв.м; будівлю центрального складу (літера Н-1) загальною площею 825,2 кв.м; будівлю роздрібного цеху (літера Д-1) загальною площею 748,2 кв.м; будівлю дифузійного відділення (літера за планом земельної ділянки Б-ІІІ) загальною площею 2 625,9 кв.м; вагову (літера Р-1) загальною площею 83,7 кв.м; газорозподільний пункт ГРП (літера И-1) загальною площею 21,1 кв.м; будівлю гаража (літера К-1) загальною площею 65,7 кв.м; будівлю бісквітного цеху (літера И2-1) загальною площею 457,5 кв.м; будівлю складу сировини (літера Б-1) загальною площею 303,8 кв.м; гараж (літера Д) загальною площею 42,2 кв.м; будівлю механічної майстерні (літера И1-1) загальною площею 443,9 кв.м; будівлю трансформаторної (літера Л-1) загальною площею 52,2 кв.м; будівлю компресорної (повітр.) (літера С-1) загальною площею 252,0 кв.м; будівлю складу сировини (літера М-2) загальною площею 331,6 кв.м; будівлю котельні  (літера 6-2) загальною площею 570,9 кв.м; будівлю нового бісквітного цеху (літера Б-2) загальною площею 2 474,4 кв.м, та знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а і належить на праві власності ТОВ "Поларт-Інвест", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р., ТОВ "Поларт-Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказану постанову та рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити            ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у задоволенні позову до ТОВ "Поларт-Інвест" повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Жукової Л.В., Хрипуна О.О. відновлено                   ТОВ "Поларт-Інвест" строк для подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р., прийнято касаційну скаргу ТОВ "Поларт-Інвест" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 06.09.2011 р. о 10 год. 05 хв.

02.09.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив                         ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на касаційну скаргу       ТОВ "Поларт-Інвест", у якому позивач просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Поларт-Інвест" –без задоволення.

05.09.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до відзиву                          на касаційну скаргу ТОВ "Поларт-Інвест", відповідно до яких позивач не заперечує проти часткового задоволення вказаної касаційної скарги у частині направлення справи № 05/187-64 на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 05.09.2011 р. № 03.07-05/483 для розгляду справи № 05/187-64 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Коваленко С.С., Хрипун О.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.09.2011 р. розгляд касаційної скарги  ТОВ "Поларт-Інвест" відкладено на 13.09.2011 р. о 10 год. 15 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "Поларт-Інвест" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. у справі № 05/187-64 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.09.2011 р. розгляд касаційної скарги  ТОВ "Поларт-Інвест" відкладено на 19.09.2011 р. о 10 год. 40 хв.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 14.09.2011 р. № 03.07-05/503 для розгляду справи № 05/187-64 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Коваленко С.С., Кролевець О.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.09.2011 р. розгляд касаційної скарги  ТОВ "Поларт-Інвест" відкладено на 27.09.2011 р. о 10 год. 20 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. № 03.07-05/520 для розгляду справи № 05/187-64 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя –Демидова А.М., судді Волік І.М., Коваленко С.С.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.01.2006 р. між ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" (Позичальник) та Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (Банк), правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", було укладено кредитний договір про відкриття мультивалютного кредиту № 4-4 (далі –Кредитний договір), з наступними змінами згідно з договорами про внесення змін № 1 від 15.11.2006 р., № 4 від 24.02.2007 р., № 6 від 23.06.2008 р. та № 8 від 18.02.2009 р., відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування в доларах США, євро та гривні в сумі, яка не може перевищувати 3 071 000,00 євро зі строком повернення кредиту –10.10.2011 р., а Позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування ним в останній робочий день поточного місяця (13,5% річних –за кредитом, наданим в доларах США, 13,5% річних –за кредитом, наданим в євро, 20% річних –за кредитом, наданим в гривні).

Банк зобов'язання щодо надання Позичальнику кредиту відповідно до умов Кредитного договору виконав повністю, тоді як Позичальник неналежним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим станом на 21.12.2009 р. заборгованість Позичальника становила 45 380 000,61 грн., у тому числі 32 524 023,24 грн. –сума боргу за кредитом, 6 839 720,44 грн. –сума нарахованих процентів, 3 971 566,74 грн. –пеня за кредитом, 330 618,31 грн. - пеня за процентами, 87 326,95 грн. –інфляційні втрати,             311 503,37 грн. –сума комісійної винагороди, 1 205 101,98 грн. – 3% річних за боргом,        110 139,58 грн. –3% річних за процентами.

Водночас, господарські суди встановили, що 27.01.2006 р. в забезпечення виконання Позичальником перед кредитором своїх зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки № 236 (далі –Договір іпотеки), а також 15.11.2006 р. та 24.12.2007 р. –додаткові угоди до нього.

Згідно з п. 1.1 Договору іпотеки зобов'язання за Кредитним договором забезпечені іпотекою нерухомого майна, належного на праві власності Іпотекодавцю, що знаходиться у м. Луцьку по вул. Володимирській, 57-а.

Відомості про укладення Договору іпотеки були внесені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.12.2005 р. між                   ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні крохмальні технології" (далі – ТОВ "Новітні крохмальні технології") (Комісіонер) було укладено договір комісії, за умовами якого Комітент доручив Комісіонерові укласти договір купівлі-продажу того ж нерухомого майна, що визначене в Договорі іпотеки.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2009 р. у справі № 3/172 визнано дійсним договір купівлі-продажу того ж майна, що є предметом іпотеки, укладений 20.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" (ТОВ  "ТД "Поларт-Трейд") та ТОВ "Новітні крохмальні технології".

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідно до протоколу № 1 позачергових зборів засновників ТОВ "Поларт-Інвест" від 11.01.2010 р., ТОВ "ТД "Поларт-Трейд" передало ТОВ "Поларт-Інвест" у власність майно, вартістю 4 900 000 грн., як внесок засновника до статутного капіталу ТОВ "Поларт-Інвест", яке знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська 57 а, і складається з нерухомого майна, зазначеного в Договорі іпотеки.

Право власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване у КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", що підтверджується свідоцтвами про право власності від 15.02.2010 р.

Задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер", укладаючи Договір іпотеки, не поставило до відома Банк про наявність укладеного 12.12.2005 р. договору комісії на реалізацію майна, що в подальшому стало предметом іпотеки, тоді як відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку; у разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків. Водночас, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що аналіз змісту положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. Тому до нового власника предмета іпотеки переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Врахувавши викладене, а також приписи ч. 2 ст. 590, ч. 2       ст. 592 ЦК України, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", якими встановлено право заставодержателя (іпотекодержателя) звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі неналежного виконання основного зобов'язання, а також право заставодержателя (іпотекодержателя) вимагати дострокового виконання основного зобов'язання у разі порушення заставодавцем (іпотекодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), положення п. 4.1.4 Договору іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб, п. 5.1 Договору іпотеки, яким встановлено право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов'язання, та п. 5.2 Договору іпотеки, відповідно до якого Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо в момент настання строку виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані повністю, зважаючи на пред'явлення позивачем претензії третій особі - ТОВ "ВКФ "Луцьккондитер" про дострокове виконання основного зобов'язання протягом 30 днів, яку було отримано останнім 16.10.2009 р. та залишено без виконання у встановлений в претензії строк, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про виникнення у позивача як Іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення з відповідним позовом до ТОВ "Поларт-Інвест" як до особи, яка набула статусу Іпотекодавця (набувача відповідного нерухомого майна) за Іпотечним договором, що несе відповідальність відповідно до умов Договору іпотеки за невиконання Позичальником умов Кредитного договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В порушення вказаних норм Закону України "Про іпотеку" місцевий господарський суд у своєму рішенні не зазначив початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Однак, всупереч вимогам зазначеної норми у резолютивній частині рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 р. не вказано, чи задоволено позов або відмовлено у позові повністю чи частково.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в  апеляційному порядку, не усунув вказаних порушень.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зазначені обставини, відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України, є підставами для скасування вказаних судових рішень.

Касаційна ж інстанція, згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. та рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 р. у справі № 05/187-64 скасувати.

Справу № 05/187-64 передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.


Головуючий суддя                                                                     А.М. Демидова


Судді                                                                                            І.М. Волік

С.С. Коваленко