Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги (Верховний Суд України, 4 червня 2013)

PDF Друк e-mail
Трудове законодавство - Звільнення


Верховний Суд України

Іменем України


Постанова


4 червня 2013 року             м.Київ         №21-171а13


Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:


головуючого — Кривенка В.В.,


суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., —


розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 9 до Державної митної служби, Львівської митниці ДМС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,


ВСТАНОВИЛА:


У листопаді 2011 року Особа 9 звернувся до суду з позовом, у якому просив: скасувати наказ ДМС від 11.10.2011 №2253-к в частині припинення з 12 жовтня 2011 року перебування його на державній службі в митних органах України з підстави порушення ним присяги державного службовця; поновити його на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Краковець» митниці; стягнути з митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу.


На обгрунтування позовних вимог послався на те, що його було звільнено всупереч вимогам стст.26, 31 Дисциплінарного статуту митної служби, затвердженого законом від 6.09.2005 №2805-IV, оскільки його було звільнено в період тимчасової непрацездатності, службове розслідування не проводилось, пояснень він не надавав, а в оспорюваному наказі міститься лише формальне посилання на п.6 ч.1 ст.30 закону від 16.12.93 №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Вважає, що жодного порушення присяги не допускав, а звільнення відбулось без наявності ні фактичних, ні юридичних підстав для прийняття такого рішення.


Львівський окружний адміністративний суд постановою від 2.12.2011 у задоволенні позову відмовив.


Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.06.2012 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позов.


Вищий адміністративний суд ухвалою від 12.03.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.


Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції керувався тим, що припинення державної служби за порушення присяги, що виявилося у невиконанні основних обов’язків державного службовця, не передбачено законодавством.


Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом, посилаючись на неоднакове застосування п.6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII. Заявник просить скасувати ухвалу ВАС від 12.03.2013 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.


На обгрунтування заяви додано ухвали ВАС від 16 та 22.03.2011, 16 лютого, 22 травня та 11.10.2012, які, як вважає митниця, підтверджують неоднакове правозастосування.


Виконуючи вимоги п.1 ч.1 ст.237 КАС щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.


В ухвалах ВАС, які додані до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що умисне несумлінне виконання позивачем своїх службових обов’язків є порушенням присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а є наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця як суб’єкта зі спеціальним статусом. Тобто звільнення позивача є не видом застосування до нього дисциплінарного стягнення, а наслідком порушення ним присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену законом №3723-XII.


В ухвалі ВАС від 12.03.2013 у справі, про перегляд якої подано заяву, цей суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що звільнення позивача з державної служби на підставі п.6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби дисципліни, неможливість застосування до цієї особи за таке порушення заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу має бути вмотивовано. Зазначив, що обов’язковість такого мотивування зумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби чітко урегульовано розд.4 статуту, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.


Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку про неоднакове застосування цим судом п.6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII.


Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних відносинах, Верховний Суд України виходить із такого.


Відповідно до ст.413 Митного кодексу (який був чинним на час виникнення спірних відносин) посадові особи митної служби, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають присягу.


Пунктом 6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої у ст.17 цього закону.


Текст присяги наведено у ч.2 ст.17 закону №3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки».


Аналізуючи текст присяги, можна дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов’язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв’язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків.


Тобто, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов’язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.


Відповідно до ч.1 ст.14 закону №3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.


Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка на строк до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.


Відповідно до ч.2 ст.9 закону №3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим законом, якщо інше не передбачено законами України.


Згідно зі ст.408 МК правовий статус посадових осіб митної служби, їх права та обов’язки визначаються Конституцією, цим кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, — законом №3723-XII.


Відповідно до ч.2 ст.410 зазначеного кодексу в митній службі діє статут, який затверджено законом.


В абз.1 преамбули статуту зазначено, що цей статут визначає суть службової дисципліни, права та обов’язки посадових осіб митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.


При цьому в абз.2 преамбули статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, які працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог закону №3723-XII.


Відповідно до ст.21 статуту порушення службової дисципліни — це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов’язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов’язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу.


Згідно зі ст.22 статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать:


1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;


2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.


Відповідно до ст.31 статуту з метою з’ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов’язкове службове розслідування.


Наказом ДМС від 13.08.2010 №918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України. Пунктом 1.1 Інструкції визначено приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за його результатами рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов’язки посадових осіб митної служби під час його проведення.


Згідно з абз.9 п.1.2 Інструкції службове розслідування — це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов’язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з’ясування під час проведення таких заходів. З’ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю, закону №3723-XII, статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу (п.1.4 Інструкції).


Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст.21, ч.1 ст.22, ст..31 статуту, стст.14, 17, 30 закону №3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч.2 ст.22 статуту, ч.2 ст.9 закону №3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У п.6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.


Отже, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв’язку з порушенням присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером дисциплінарних або інших правопорушень.


Припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.


Ураховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що правовий статус посадових осіб митної служби, їх права та обов’язки визначаються Конституцією, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, — законом №3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами статуту. Норми закону №3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами статуту, оскільки припинення державної служби на підставі п.6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути вмотивовано. Розділом 4 статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульовано процедуру їх застосування, завдяки чому забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.


Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов’язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.


Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2013 (№21-403а12).


Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви митниці слід відмовити.


Керуючись статтями 241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України


ПОСТАНОВИЛА:


У задоволенні заяви Львівської митниці Державної митної служби відмовити.


Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.